Страсний Тиждень, день за днем

 Страсний понеділок

Читається уривок про подію, що відбувався за містом, на схилі Оливної гори – бесіда Господа з учнями (Мт. 24,3-35). Як відомо, Оливна гора розташована навпроти стародавнього Єрусалиму і з неї відкривався дивовижний вид на Єрусалимський храм. Вони сиділи на схилі, дивилися на місто, і Господь, вказавши їм на Храм, сказав, що дуже скоро від цієї будівлі не залишиться і камінь на камені. Тоді це було дуже важко уявити, бо Храм був тільки недавно відбудований царем Іродом. Господь провів з учнями тривалу бесіду про кінець світу. Ця тема для Страсної седмиці надзвичайно важлива. Вона проходить через всі дні Страсної седмиці. Чому? Бо перед Своїм відходом Господь хотів, щоб учні краще запам’ятали, що буде, коли Він прийде вдруге. Він неодноразово попереджає в ці дні про події Свого другого пришестя, тому всю Страсну седмицю співаються напіви, пов’язані з другим пришестям Господа. Тропар “Ось Жених гряде опівночі” співається три перші дні. Можна сказати, що євангельське читання понеділка розкриває цю тему на всю Страсну Седмицю.


Страсний вівторок

Проповідь в Єрусалимському храмі (Мт. 22,15-23,39). Господь викриває фарисеїв і законників: «Горе вам, книжники й фарисеї, лицеміри, що схожі на гроби побілені, які зверху гарними здаються, а всередині повні кісток мертвих і всякої нечисти…» (Мт. 23,27) – і так вісім разів. «Горе вам, книжники та фарисеї, лицеміри, що людям замикаєте Царство Небесне! Самі не входите й не дозволяєте ввійти тим, які бажали б увійти» (Мт. 23,13). Господь викриває фарисеїв. У ході проповіді Господь викривав Своїх недругів.

Більшість притч Господь говорив Своїм учням наодинці. У вівторок на вечірні читаються три притчі, які викладені в 25 розділі Євангелія від Матея. Це притча про десять дів (Мт. 25,1-13), про таланти (Мт. 25,14-30) і про Страшний Суд (Мт. 25,31-46). Всі три притчі розвивають есхатологічну тему.

Страсна Середа

Читається уривок про події, що відбувалися в Єрусалимському храмі, коли до Христа приводять деяких поган, і Господь каже: «Прийшла година для прославлення Сина Чоловічого» (Ів. 12,23). Його слава вийшла за межі Ізраїлю, обраного народу. Слава Господа стає всесвітньою. І в цей же момент слава Господа є з Небес – гримить грім, і в ньому Сам Господь і його учні чують голос Бога Отця: «І прославив, і знову прославлю» (Ів. 12,17-50). А народ нічого не почув; для нього це був просто грім. Так була явлена Слава Господа з небес і в світі.

Увечері в середу читається про помазання Господа миром. Про те, як жінка грішниця помазала миром Його голову та Його ноги, і обтерла своїм волоссям. Тут же йдеться про Юду. Дуже коротко. Але зіставлення очевидне. З одного боку, грішна жінка, яка робить подвиг заради любові до Христа, і Господь говорить їй, що скрізь, де буде оця Євангелія, сказано буде про те, що вона зробила. І з іншого боку, Юда – зрадник, який замислив підступність, пішов до фарисеїв і домовився віддати їм Христа. Ці два персонажі протиставлені один одному. (Мт. 26,6-16).

У шести читаннях перших двох днів ми бачимо, що ранішні події відбувалися в Єрусалимському храмі або на шляху до нього, а ввечері – в домі, де Спаситель проводив ніч або по дорозі – на схилі гори, де Він з учнями відпочивав від денних праць. Але крім цих читань з Євангелія, є й інші. У Церкві існує дуже цікавий звичай читання Четвероєвангелія на Часах. Читання Четвероєвангелія на Часах символічне саме для днів Страсної седмиці, тому що той священик, який стоїть посередині храму і довгий час читає Євангеліє, являє образ Христа. Це приклад символізму в богослужінні. Кожна людина, яка в цей час входить у храм бачить священика, який читає Євангеліє. Аналогічним чином євреї, які входили до єрусалимського храму в ті дні, бачили Христа, Який проповідував.

Отже, в Страсному тижні Євангеліє читають дуже часто. Але, крім того, існують і інші теми цих днів. Понеділок, як уже говорилося, присвячений безплідній смоківниці. Але, з іншої сторони, понеділок також присвячений старозавітному образу Йосипа Прекрасного, якого брати продали в рабство. На Страсному тижні читають не тільки Євангеліє – читають також і книги Старого Завіту. Образ Йосипа узятий з старозавітного читання. Це рядове читання дивно вписується в контекст згадуваних подій. Йосип – прямий прообраз Христа, адже брати продали його в рабство за гроші, і Христа в ці дні продають за гроші. Йосип дійшов до самого дна, він повинен був померти, лежав у темниці і був засуджений, але після цього його піднесли на саму висоту ієрархічної драбини: він стає найближчим радником фараона, першим міністром. Що це, як не прообраз смерті і воскресіння Христа? А що Йосип зробив, після того як став міністром? Врятував свою сім’ю від неминучої смерті. У той час був семирічний голод, і його брати прийшли до Єгипту просити про допомогу. А Господь після Свого Воскресіння спасає всіх віруючих, Свою Церкву.

Страсний Четвер

Це пам’ять Тайної Вечері. Тієї події, яка відбувалася вночі з четверга на п’ятницю. Тайна Вечеря – пасхальна трапеза Христа з учнями. Весь день Господь проповідував у Єрусалимському храмі, а ввечері відбулася пасхальна трапеза. Євангельські читання Страсного Четверга описують події Тайної Вечері. Детальніше від усіх про Тайну Вечерю пише Євангелист Іван. Він описує всю довгу бесіду Христа з учнями, описує обмивання ніг. Євангелист Лука також наводить елементи бесіди, яких немає в інших євангелистів. А що стосується Євангелія від Матея і Марка, вони докладно описують те головне, що сталося, а саме: встановлення Євхаристії. У Страсний четвер Літургія Василія Великого відбувається на вечірній. Після того як Тайна Вечеря завершилася, Господь з учнями пішов у Гетсиманський сад, і там відбувається Його моління до кривавого поту. Ця подія нічного часу. Треба сказати, що для Страсної седмиці не існує чіткого відділення одного дня від іншого. Події безперервним потоком перетікають одна в одну.

У Церкві багато звичаїв пов’язано з Великим Четвергом. Наприклад, освячення Святого Мира, приготування запасних Дарів, раніше ще відбувалося обмивання престолу. Чому саме з цієї Літургією пов’язано так багато традицій? Тому що це головна Літургія року, спогад самого встановлення Таїнства Євхаристії.

Чин омивання ніг

Цей чин відбувається, як правило, під час архиєрейському служіння. У цьому дійстві Христа зображує сам архиєрей, а апостолів зображують 12 священиків, серед яких, звичайно, є і Юда, адже йому теж Господь омив ноги. І архиєрей омиває ноги священикам, які сидять напроти нього. При цьому читається євангельський текст від апостола Івана.

Велика П’ятниця

Велика П’ятниця присвячена подіям страждань і розп’яття Господа нашого Ісуса Христа. Всі служби Страсної седмиці мають єрусалимське походження, і це дуже важливо для їх розуміння. Що з себе представляло богослужіння в стародавньому Єрусалимі? Це був хід Хресним шляхом. Всі богослужіння Великої П’ятниці і є ходом Хресними шляхами разом з Христом. У стародавньому Єрусалимі ця хода тривала цілу ніч. Такий тип служби називався стаціональним богослужінням, тобто ходою із зупинками. Стація – це зупинка. Таке богослужіння було надзвичайно характерно для Єрусалиму і, до речі, для Константинополя теж. Віруючі ходили під час служби по місту і його околицях, це відзначають багато джерел.

У Велику П’ятницю хода починалася на Єлеонській горі, потім переходила в передмістя Єрусалиму, потім в саме місто. Під час ходи були зупинки: на місці, де був суд у Каяфи, в преторії, де був суд Пилата, потім хода поступово приходила на Голготу. Голгота – остання зупинка, де звучать всі подальші співи та читання. З плином століть кількість євангельських читань збільшувалася. Зараз в нашій Церкві, само собою, ніякого ходи не відбувається. Вся служба читається і співається в одному храмі.

На практиці служба Дванадцяти Євангелій проходить у четвер ввечері, але задумана була як нічне чування. Тому що в Єрусалимі цей хід відбувався вночі, відразу після подій Тайної Вечері. І перше читання  – це прощальна бесіда Господа з учнями. Це майже п’ять глав Євангелія від Івана. Друге читання – моління в Гетсиманському саду і взяття Господа під варту, третє – суд у Каяфи, четверте – суд у Пилата і так далі: про розп’яття, про слова, які Господь говорив на Хресті, про те як Він помирає і як Його хоронять у печері і привалюють до печери камінь. На цьому послідування закінчується. Перед нашим поглядом постає ціла Хресна Дорога від Тайної Вечері до поховання Господа в печері.

Всі піснеспіви, які співаються між читаннями, коментують самі читання.

Страсна п’ятниця – день найсуворішого посту, Літургія в цей день не звершується. Друга служба Страсної П’ятниці називається Царськими Часами. Вона відбувається в п’ятницю вранці. Найменування «Царські часи» вона отримала в Константинополі, тому що на цій службі завжди був присутній імператор. Часи продовжують ту ж тему, яка була вночі на читанні Дванадцяти Євангелій. Читаються ті ж Євангелія, тільки їх вже не дванадцять, а чотири (за кількістю годин). Ми знову повертаємося до тих подій, тільки тепер вони викладені вже в чотирьох євангелистів.

Плащаниця

Третя служба Страсної П’ятниці – велика вечірня з винесенням Плащаниці. Вечірня Страсної П’ятниці чітко ділиться на дві половини. Перша половина – ще один спогад Страстей, знову читається складене Євангеліє про Страсті. А друга половина служби оповідає про поховання Тіла Господа в гробі, точно відповідаючи тексту Євангелія за часом: Господь був похований ввечері в п’ятницю.

У богослужінні є послідування, присвячена похованню – це друга половина вечерні Страсної п’ятниці. Ця подія зображується як винос плащаниці.

Плащаниця – це вишита або писана горизонтальна ікона Христа, що лежить в Гробі. Її виносять в П’ятницю на вечірній. Виносять і ставлять в центрі храму, для поклоніння віруючих. Винос плащаниці – це і є символічне поховання.

Утреня Великої Суботи, яку через прикре непорозуміння називають похованням, несе зовсім інший зміст і має інше походження. У парафіяльній практиці вона служиться увечері в п’ятницю, хоча була задумана як нічна, але в деяких монастирях відбувається вночі.

Теми Великої Суботи

Велика Субота – це день оплакування Христа. Богослужіння Великої суботи побудовані як плач.

У той же час Велика субота – день очікування Воскресіння Христового.

В текстах служби Великої Суботи розказується про події створення світу. Господь створив світ за 6 днів, а 7 день – Він провів у спокої. У спокої від справ творіння. Він більше не чинив ніяких творчих актів. Світ вже був створений, і Бог «спочив від справ Своїх». Христос називається новим Адамом. Те, що зробив Христос, це «нове творіння». І коли Христос звершив справу відкуплення, Своєю смертю на Хресті, Він спочив. Провів цю суботу в печері Гробу, в повному спокої. Ця паралель із створенням світу явно проводиться у богослужінні Великої Суботи.

Господь Тілом Своїм перебував в Гробі, а душею Він спускався в ад. Господь спустився в ад і вивів звідти душі померлих праведників. Тобто, Він «зруйнував ворота аду». Адже ад – це місце, де немає Бога. Зійшовши в ад, Господь це місце знищив.

Велика Субота наповнена недільної радістю. По ходу служби ця радість динамічно зростає. Співається цілий ряд недільних наспівів. Їх стає все більше і більше по ходу служби, і врешті вони переростають у саму Пасху. Це і зрозуміло. Адже насправді ніхто не знає, в який момент Христос воскрес. Цього моменту ніхто з християн не бачив. Коли жінки мироносиці прибігли до печери Гробу з першими променями сонця, вони побачили, що Гріб порожній. Церква не знає, коли це сталося, але вона чекає цього кожну хвилину. Момент початку Великодня, коли розчиняються Царські Врата в храмах і звучить «Христос Воскрес із мертвих» – це не момент Воскресіння, це момент, коли вони побачили порожній Гріб, момент, коли Церква дізналася про Воскресіння. Великодня радість виростає з надр богослужіння Великої Суботи, і це, можливо, найбільш вражаюча з численних тем цього дня.

 

 

 

Вам також має сподобатись...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Facebook Auto Publish Powered By : XYZScripts.com