Поняття храму у Старому й Новому Завіті

Спільні богослужіння зазвичай відбуваються у храмах. Щоб краще зрозуміти, як людина бачила і творила такі місця для зустрічі з Богом, зверні­мося до Святого Письма.

Першим місцем для богослужінь був жертовник, на якому люди приносили Богові жертву як перепрошення за провини та подяку за всі добродійства, які отримали від Творця. Читаючи Старий Завіт, можемо побачити, як часто люди в такий спосіб спілкувалися з Богом та приносили Йому жертву.

kain_avel

Каїн та Авель спорудили жертов­ники, щоб принести Богові у жертву плоди своєї, праці (Бут. 4:1-16). Коли закінчився потоп, Ной, вийшовши з ковчегу, також приніс Богові жертву (Бут. 8:20-22); Авраам споруджує жертовник Богові (Бут. 22:9-14); Мойсей приносить свою жертву Господу Богу (Вих. 24:3-8).

Другим місцем у спілкуванні з Богом була спеціальна споруда — скинія Завіту. Даючи ізраїльському народові через Мойсея Закон, Бог наказав побудувати скинію як видимий знак постійного перебування серед Свого народу. Також Він дає чіткі вказів­ки щодо облаштування цієї скинії (Вих. 26:1-40,38).

Скинія Завіту: 1) Святая Святих, 2) Ковчег Завіту, 3) дерев’яний каркас, покритий шкірами, 4) завіса, яка відділяла Святая Святих від Святилища, 5) стіл для хліба, б) Святилище, 7) завіса, яка закривала вхід до намету, 8) золотий семисвічник, 9) вівтар для куріння ладану

Скинія Завіту: 1) Святая Святих, 2) Ковчег Завіту, 3) дерев’яний каркас, покритий шкірами, 4) завіса, яка відділяла Святая Святих від Святилища, 5) стіл для хліба, б) Святилище, 7) завіса, яка закривала вхід до намету, 8) золотий семисвічник, 9) вівтар для куріння ладану

У скинії перебував Кивот Завіту, де зберігалися скрижалі, на яких були записані Десять Божих заповідей (пор. Вих. 25:10-22), а також золотий посуд з манною та розквітлий жезл Арона (пор. Євр. 9:4). Ця скинія стала місцем зустрічі з Богом, де Бог промовляв до свого народу.

Фрагмент макету Єрусалимського Храму періоду Ірода I Великого Фото з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Фрагмент макету Єрусалимського Храму періоду Ірода I Великого
Фото з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Пізніше скинію Завіту було замінено храмом у Єрусалимі. Святе Письмо згадує про три Єрусалимські храми. Перший був побудований за царя Соломона (1 Цар. 6:1-38), однак був зруйнований під час облоги Єрусалима ассирійським царем Навуходоносором. Другий храм був відбудований за часів Зоровавела, після повернення з вавилонської неволі (Ез.3:1-6,22). Третій храм було розбудовано під час правління царя Ірода Великого, його зруйнували римляни в 50 році н.е.

З воплоченням Ісуса Христа, Сина Божого, сам Бог приходить до людини. Як у Старому Завіті Єрусалимський храм був місцем зустрічі Бога і людини, так у Новому Завіті цим «місцем» стає сам Христос, а також спільнота вірних. Апостол Павло пише: «Ми бо храм Бога живо­го» (2 Кор. 6, 16). А сам Спаситель у розмові з жінкою-самарянкою каже: «Надійде час, — ба, вже й тепер він, — що справжні поклонники Отцеві кланятимуться: у дусі й правді» (Йо. 4, 23). Храм був і залишається міс­цем, де вірні збираються для спільної молитви, але не є тим єдиним, віді­рваним від світу місцем, де можна зустріти Бога.

“Коли прийшов Христос і постраждав за містом, Він очистив усю землю, зробив усяке місце зручним для молитви…. Чи хочеш ти знати, як вся земля, нарешті, стала храмом і як усе місце стало зручним для молитви?”  Святий Йоан Золотоустий «Бесіда про хрест і розбійника»

Через Ісуса Христа не лише один народ має можливість в одному міс­ці поклонятися Богові, але кожен народ у будь-якому місці може пере­бувати з Богом і молитися Йому.

Святий мученик Стефан говорив: «Та не в рукотворених проживає Всевишній, як пророк говорить: Небо — престол мій, земля ж — підніжок ніг моїх. Який дім ви мені збудуєте, каже Господь, або яке місце мого від­починку? Хіба то не моя рука створила те все?» (Ді. 7, 48-50).

У таїнстві Миропомазання кожна людина стає храмом Святого Духа. Апостол Павло навчає: «Хіба ж не знаєте, що ваше тіло — храм Святого Духа, який живе у вас? Його ви маєте від Бога, тож уже не належите до себе самих. Ви бо куплені високою ціною! Тож прославляйте Бога у вашому тілі!» (1 Кор. 6,19-20). А у спільноті кожен з нас стає тим живим каменем, який творить і будує правдивий храм, правдиву Церкву (пор. 1 Пт. 2:1-10). Через Божого Сина цілий світ стає Господнім храмом.

Спочатку християни збиралися на молитву і ламання хліба по до­мах (приватних будинках), а згодом — у часи переслідувань — також і у катакомбах або на місцях поховання мучеників, де почали будувати перші храми.

Імператор Костянтин у 313 році дозволив сповідувати християнську релігію і християни почали будувати храми для зібрання на спільні бого­служіння. Суттєві архітектурні складові християнських храмів були пере­йняті з юдейської традиції, однак протягом століть облаштування храму зазнавало змін, доки набуло звичного для нас вигляду.

 

 

Вам також має сподобатись...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Facebook Auto Publish Powered By : XYZScripts.com