Неділя розслабленого

В четверту неділю після Воскресіння Христа ми згадуємо зцілення розслабленого.

Про цю подію говорить нам тільки євангелист Іван, який описує кожен прихід Господа в Єрусалим на празники. В цьому випадку нам не відомо, на який саме празник прийшов Ісус в Єрусалим. Проте можемо догадуватися, що це була або Пасха, або П’ятидесятниця. Тільки в цьому випадку виходить, що суспільне служіння Господа продовжувалося три з половиною роки, як здавна приймала це свята Церква, керуючись саме хронологією четвертого Євангелія. Так біля півроку минуло від хрещення Господнього до першої Пасхи, яку описує глава 2, потім рік – до другої Пасхи, про що ми читаємо в главі 5, ще один рік – до третьої Пасхи, про яку говориться в главі 6, і ще один третій рік – до четвертої Пасхи, тієї, перед якою постраждав Христос.

Овечеми ворота називались тому, через них переганяли до Храму жертвенних тварин, або тому, що біля них знаходився ринок, де продавали цих тварини.

Біля Овечих воріт, котрі розташовані на північно-східній стороні міської стіни, знаходилася купальня (тобто басейн), яка носила назву Витезда, що означає «дім милосердя» або милосердя Боже: вода в цю купальню збиралася із цілющого джерела. За свідченням Євсевія, ще в V столітті після Різдва Христового існували п’ять витоків цієї купальні. Цілюще джерело привертало до себе багатьох хворих на різноманітні хвороби. Свою цілющу силу це джерело показувало тільки часами, коли в нього входив Господній Ангел, збурюючи воду, і тоді міг зцілитися тільки той, хто першим, відразу після збурення води, увійде в купальню.

Тут, біля купальні, знаходився розслаблений, який терпів уже 38 років. Він уже майже втратив надію та віру, що зможе коли-небудь зцілитися. Тим більше, що біля нього не було нікого, хто б допоміг йому. Він сам був не в змозі використати силу цього чудесного джерела. Змилосердившись, Господь відразу, одним тільки Своїм словом, зцілює цю нещасну людину: «Устань, візьми ложе твоє і ходи!» (Ів. 5:8). Цим Христос показав перевагу Своєї спасаючої благодаті перед засобами Старого Завіту.

Була ж тоді субота, тому юдеї (євангелист Іван розуміє, зазвичай, фарисеїв, садукеїв та юдейських старшин, які вороже відносилися до Христа), замість того, щоби порадіти за нещасного чоловіка, який терпів скільки років, або здивуватися чуду, обурилися тим, що колишній хворий посмів порушити заповідь про суботній спокій, носячи свою постіль, зробивши йому зауваження. Зцілений почав оправдуватися, що він тільки виконує повеління Того, Хто зцілив його, і Хто в його очах мав достатньо влади визволити його від дотримання дріб’язкових постанов про суботу. З великою зневагою юдеї запитують зціленого, Ким є Той Чоловік, Котрий насмілився дозволити йому порушити загальні правила.

Блаженний Феофілакт наголошує: «Ось сенс злоби! Юдеї не запитують, Хто його зцілив, але Хто повелів йому нести постіль. Вони цікавляться не тим, що приводить до подиву, але тим, що засуджується». Хоча вони і не знали достовірно, проте могли догадатися, що Цілитель ніхто інший, як ненависний для них Ісус із Назарету, тому вони навіть не хотіли говорити про чудо. Зцілений чоловік не міг дати жодної відповіді, тому що не знав Ісуса.

Ймовірно, зцілений пішов у Храм, щоби принести Богу подяку за своє зцілення. Тут його зустрічає Ісус із знаменитими словами: «Оце ти видужав, – тож не гріши більше, щоб щось гірше тобі не сталось» (Ів. 5:14). Впізнавши свого Цілителя, колишній хворий пішов і доказав про Нього юдеям. Звичайно, що не зі злим наміром, а щоби підняти авторитет Ісуса Христа. Це викликало новий сплеск злоби юдеїв, і вони: «…ще дужче заповзялися, щоб убити Його – за те, що суботу порушував» (Ів. 5:18).

 

Вам також має сподобатись...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Facebook Auto Publish Powered By : XYZScripts.com