Що таке розп’яття?

Перш, ніж надягати хрестик, як прикрасу, задумайтеся:

А ЧИ ЗНАЄТЕ ВИ, ЩО ТАКЕ РОЗП’ЯТТЯ?

Ціцерон цю страту називав найжахливішою з усіх страт, які придумали люди. Суть її полягає в тому, що людське тіло повисає на хресті таким чином, що точка опори опиняється на грудях.

Коли руки людини підняті вище рівня плечей, і вона висить, не спираючись на ноги, вся вага верхньої половини тіла припадає на груди. В результаті такої напруги кров починає приливатися до м’язів грудного пояса, і застоюється там. М’язи поступово починають дерев’яніти.

Тоді настає явище асфіксії: зсудомлені грудні м’язи здавлюють грудну клітку. М’язи не дають розширюватися діафрагмі, людина не може набрати в легені повітря і починає помирати від задухи.

Така кара іноді тривала кілька діб. Щоб прискорити її, людину не просто прив’язували до хреста, як в більшості випадків, а прибивали. Ковані грановані цвяхи вбивалися між променевими кістками руки, поряд із зап’ястям. На своєму шляху цвях зустрічав нервовий вузол, через який нервові закінчення йдуть до кисті руки і управляють нею.

Цвях перебиває цей нервовий вузол. Сам по собі дотик до оголеного нерва – страшний біль, а тут всі ці нерви виявляються перебиті. Але мало того: щоб людині дихати в такому положенні, у неї залишається тільки один вихід – треба знайти якусь точку опори в своєму ж тілі для того, щоб звільнити груди для дихання.

У прибитої людини така можлива точка опори тільки одна – це її ноги, які також є пробиті. Людина повинна опертися на цвяхи, якими пробиті її ноги, випрямити коліна і підняти своє тіло, тим самим послаблюючи тиск на груди. Тоді вона може зітхнути. Але оскільки при цьому руки її також прибиті, то рука починає обертатися навколо цвяха.

Щоб зітхнути, людина повинна повернути свою руку навколо цвяха, аж ніяк не круглого і гладенького, а суцільно покритого щербинами і з гострими гранями. Такий рух супроводжується больовими відчуттями на межі шоку.

Євангеліє говорить, що страждання Христа тривали близько шести годин. Щоб прискорити страту, сторожа або кати нерідко мечем перебивали гомілки розіп’ятому.

Людина втрачала останню точку опори і швидко задихалася.

Сторожі, які охороняли Голготу в день розп’яття Христа, поспішали, їм потрібно було закінчити свою страшну справу до заходу сонця з тієї причини, що після заходу юдейський закон забороняв торкатися до мертвого тіла, а залишати ці тіла до завтра не можна було, тому що наступало велике свято – юдейська Пасха, і три трупи не повинні були висіти над містом.

Тому команда катів поспішає. І ось, святий Іван спеціально відзначає, що воїни перебили гомілки двом розбійникам, розп’ятим разом з Христом, але самого Христа не торкнулися, бо бачили, що Він був мертвий. На хресті помітити це не важко. Як тільки людина перестає без кінця рухатися вгору-вниз, значить, вона не дихає, значить, вона померла…

Євангелист Лука повідомляє, що коли римський сотник пронизав списом груди Ісуса, то з рани витекла кров і вода. За висновками медиків, мова йде про рідини з навколосерцевої сумки. Спис пронизав груди з правого боку, дійшов до навколосерцевої сумки і серця – це професійний удар солдата, який цілиться в незагороджену щитом сторону тіла і б’є таким чином, щоб відразу дістати до серця. З уже мертвого тіла кров спливати не буде.

Те, що кров і вода витекли, означає, що серцева кров ще раніше, ще до останньої рани перемішалася з рідиною навколосерцевої сумки. Серце не витримало мук.

Христос ще раніше помер від розриву серця…

За дві тисячі років слово “розп’яття” повторювалося так часто, що сенс його в деякій мірі втратився, потьмянів. Потьмяніла у свідомості людей і величезність тієї жертви, яку приніс Ісус за всіх нас, колишніх і майбутніх.

Джерело

Вам також має сподобатись...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Facebook Auto Publish Powered By : XYZScripts.com