Про хресне знамення

krestСеред багатьох деномінацій є представники, які не хрестяться, тобто не осіняють себе хресним знаменням чи не ставлять на собі знак хреста. Мотивують це цитатою з Біблії: «Бог, що створив світ і все, що в ньому, він, бувши Владикою неба і землі, не живе у рукотворних храмах, ані не приймає служби з рук людських, немов би він потребував чогось, даючи сам усім життя, дихання і все» (Діян. 17:24-25).

Якщо ми  подивимося на цей текст у контексті, то зможемо краще розуміти, про що йде мова. Ці слова говорить апостол Павло до поган, що Бог не такий як вони собі Його уявляють. Він не потребує, щоби Йому будували дім для житла як вони будували для своїх богів. Він не потребує, щоби Йому люди щось робити, від чого Йому б стало краще. Адже Він Сам дав життя всьому і всім. В такому сенсі Бог не потребує служінню людських рук.

Бог ні в чому не відчуває потреби – ось в чому смисл цих стихів. Біблія подає нам чимало прикладів, коли при молитві та служінню Богу беруть участь руки. «Я хочу, отже, щоб мужі молилися на всякому місці, зводивши до неба чисті руки, без гніву й суперечки» (І Тим. 2:8). «Почуй, о Господи, голос мого благання, коли до тебе я взиваю, коли здіймаю мої руки до святого твого храму» (Пс. 28:2). «Нехай моя молитва стане перед тобою, мов кадило; здіймання рук моїх – немов вечірня жертва» (Пс. 141,2). «Всяку молитву, всяке благання чи то окремої людини, а чи всього народу твого, Ізраїля, коли хтось із них почує біль у серці і простягне руки свої до цього храму» (І Цар. 8:38). Крім того, коли представники будь-якої деномінації чи Церкви благословляють дітей, хрестять, моляться з піднятими руками, коли регент дерегує, коли ми будуємо руками Храм чи допомагаємо ближньому – то хіба це все не є служінням рук людських? Тобто, якщо хоч трошки подумати та включити логічне мислення, то стане зрозумілим весь абсурд цього аргументу. В цьому місці немає заборони служити Богові та поклонятися Йому тілесно, використовуючи свої руки.

В Старому Завіті ми можемо побачити своєрідне пророцтво про хресне знамення. Пророкові Єзекиїлю Бог говорить: «Пройди посеред міста, посеред Єрусалиму, та й поклади знак на чолі в людей, що зідхають і сумують із-за всіх гидот, що діються посеред нього» (Єзек. 9:4). «Знак» – це єврейська буква «тав», котра в древньоєврейському писанню визначається як хрест «х». Подібне місце ми можемо знайти і в пророка Ісаї: «Я знаю їхні діла й думки їхні. Я прийду, щоб зібрати всі народи та язики, і вони прийдуть та узріють мою славу. Я дам їм знак і пошлю врятованих з-поміж них до народів: до Таршішу, Путу, Луду, Мешеха й Рощу Тувала та Явану й до далеких островів, що ніколи про мене не чували й не бачили моєї слави. І возвістять народам мою славу» (Іс. 66:18-19).

В Новому Завіті саме хрест став знаменням християн, а хресне знамення – знаком, котрий на себе ставлять християни.

Іван Золотоустий у повчанні “Про Хрест і Хресне Знамення” говорить: “Тому ми з великим старанням зображаємо його і на домівках, і на стінах, і на дверях, і на чолі, і на серці. Бо хрест є знаменням нашого спасіння… Тому, коли знаменуєшся хрестом, то уявляй всю значущість хреста, гаси гнівта всі інші пристрасті. Коли знаменуєшся хрестом, нехай на чолі твоєму виражається живе уповання…  Бо не просто перстом треба його зображати, але необхідно, щоб цьому передувало сердечне бажання і цілковита віра… Це знамення і в минулі, і в теперішні часи відкривало зачинені двері, відбирало силу у шкідливих речовин, робило недійовою отруту і лікувало смертельні поранення звірів… так закарбуй хрест у голові своїй, і обійми спасенне знамення душ наших. Якщо біля нас хрест, тоді демони вже не страшні і не небезпечні; смерть вже не смерть, а сон. Хрестом усе вороже нам скинуто і зневажено”.

За книгою диякона Сергія Кобзаря 
«Почему я не могу оставаться баптистом и вообще протестантом»

Джерело: “Духовний Дзвін”

Вам також має сподобатись...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Facebook Auto Publish Powered By : XYZScripts.com