Проповідь на Різдво Івана Хрестителя
Сьогоднішнє євангельське читання передає нам розповідь про народження Івана Хрестителя, його батьків та про усі ті події, котрі передували його народженню.
Захарія та Єлисавета — це бездітна літня пара, що походили із шанованого священницького роду, усе своє життя прожили у гірській околиці Юдеї.
Захарії за жеребом випало кадити в Храмі під час вечірньої молитви. Коли він виконував цей обряд, йому з’явився ангел Гавриїл. Слід зрозуміти, що їхня поява людям не була щоденною буденною подією. У Храмі, над яким не було даху, цей величний Божественний посланець напевне виглядав набагато вищим за Захарію, тому й не дивно, що той сильно злякався.
Гавриїл звелів Захарії не боятися, адже його молитва почута Богом. Неплідна Єлисавета народить сина, якого назвуть Іван. Він стане пророком у дусі Іллі.
Євангелист Лука так описує цю подію: «Ангел сказав до нього: – Не бійся, Захаріє, бо твоя молитва вислухана; жінка твоя Єлисавета породить тобі сина, і ти даси йому ім’я Іван. Він буде тобі радість і веселість, і багато радітимуть з його народження, бо він буде великий в очах Господніх; не питиме він вина, ні напою п’янкого, і сповниться Духом Святим вже з лона матері своєї, і багато синів Ізраїля наверне до Господа, їхнього Бога. Сам він ітиме перед ним з духом та силою Іллі, щоб навернути серця батьків до дітей і неслухняних до мудрости праведних, щоб приготувати Господеві народ достойний» (Лк. 1:13-17). Інакше кажучи, їхній син мав дати потужний поштовх для навернення юдеїв до праведного життя та істинного поклоніння.
Як представник коліна Левія і священник, Захарія був досконало знайомий з усіма книгами Старого Завіту. Він добре знав історії патріархів — Авраама з Саррою та Якова з Рахиллю. Йому була відома історія зачаття Самсона, а також історія великого пророка Самуїла. Взагалі, однією з найбільш обговорюваних тем дивовижних Божих діл була здатність робити неплідне лоно плідним.
Тому, коли йому з’явився величний архангел і сповістив звістку про те, що його дружина зачне і народить сина, Івана, найменше, про що він мав би запитати, це: «Як я це знатиму? Я бо старий, і дружина моя в літах похила». Він не повірив слову Господньому.
Ангел у відповідь проголошує: «Я Гавриїл, що стою перед Богом; мене послано говорити з тобою та принести тобі цю благовість. Ось замовкнеш і не зможеш говорити аж до дня, коли це здійсниться, за те, що ти не повірив словам моїм, які збудуться свого часу» (Лк.1:19-20).
Через таке невірство Захарії довелося провести наступні дев’ять місяців, розмовляючи на мигах та вимагаючи дощечки для письма, щоб хоч якось спілкуватися.
Ми не знаємо, що думала Єлисавета про свого раптово занімілого чоловіка. Можливо, вона, як і будь-яка інша жінка, докоряла йому, можливо і сварила його: «Що ти сказав Божому ангелу? Не мав більше що йому казати?». І, що найгірше, він змушений був слухати, як усі його сусіди та родичі перешіптуються, насміхалися з нього, обмовляли його, — адже Святе Письмо натякає, що вони вважали, ніби він до всього ще й оглух.
Єлисавета, подібно до своєї стародавньої праматері Сарри, дружини Авраама, дійсно завагітніла і народила сина — точно так, як обіцяв Бог. Захарія залишався німим аж до моменту, коли Іван народився і його мали обрізати.
Якщо уважно вчитатися в текст, то ми бачимо, що сусіди збиралися назвати немовля на честь батька. Вони почали робити знаки батькові, запитуючи його про ім’я сина. За дев’ять місяців вони так звикли до того, що Захарія не може говорити, що поміж собою почали пліткувати, ніби він на додачу ще й оглух. Але Захарія добре засвоїв свій урок: він упевнено вивів на дощечці, що ім’я хлопчика буде Іван — саме так, як велів Бог. І цієї ж миті до нього повернувся його пророчий голос.
Іван здійснив пророцтво Ісаї. Господь дійсно покликав його ще до того, як він був зачатий, і Господь Сам дав йому ім’я. У Церкві існує давня традиція вірування, що Іван був очищений від усякого гріха ще в лоні матері (і звільнений від гріховних падінь впродовж життя), щоби підготувати прихід свого двоюрідного брата, Ісуса. Свої зрілі роки він провів у пустелі, палко звіщаючи покаяння в гріхах кожному, хто хотів слухати, і хрестячи усіх, хто визнавав свої провини та просив у Бога прощення.
Як бачимо, Іван є не просто важливою історичною постаттю. Він є взірцем для кожного з нас, адже через Святе Хрещення ми всі покликані бути пророками. Нам не потрібно одягатися в шкуру диких звірів чи їсти сарану, але ми мусимо — ми просто зобов’язані — свідчити про Христову істину в наші дні так само рішуче, як Іван свідчив у свої. Амінь.
