Християнство на Русі

Переломним моментом в історії Київської Русі став рік 988. Ця дата є відомою в українському суспільстві. Князь Володи­мир Великий прийняв та запровадив християнство на Русі в його Східній, візантійській формі. Відтак загальноприйнятим є вести відлік історії християнської Церкви на сучасних ук­раїнських, російських та білоруських землях саме від 988 р.

Щоправда існує чимало історичних доказів та свідчень, які згадують про існування окремих християнських церков та спільнот на території Київської Русі значно раніше. Так, на могилі кн. Аскольда в Києві було збудовано храм. Брати Ки­рило та Методій, яких традиційно вважають просвітителями слов’ян, здійснювали свою місію серед східних племен. Пат­ріарх константинопольський Фотій у IX ст. згадує про єпископа-місіонера, якого він відрядив до Києва. За князювання Іго­ря в Києві існувала християнська громада та храм св. Пророка Іллі. Загальновідомо, що бабуся кн. Володимира, кн. Ольга прийняла хрещення в Константинополі та отримала християнське ім’я – Олена.

Однак саме за правління кн. Володимира Великого хрис­тиянство в його східній версії було запроваджене як офіційна релігія. У 988 р. князь сам охрестився в м. Корсуні, а відтак за­просив тамтешнього священика Атаназія та інших священиків до Києва, звідки й почалось хрещення цілого народу. Із при­йняттям християнства Русь переживає культурно-релігійний розквіт. Засновуються церкви та монастирі, при яких відкри­ваються школи – провідні освітні заклади того часу. Починає активно розвиватися писемність.

Першими єпископами на Русі були греки з Візантійської імперії. Так в «Літописі временних літ» є згадка про те, що в 996 р. єпископи докоряли князю за те, що він розбійників не карає на смерть, що було нормальною практикою для Візантії, а накладає на них фінансову кару.

Церква успішно розвивається на теренах Київської Русі. Наприкінці XI ст. активно розвивається монашество, зокре­ма перша згадка про існування монастирів в Літописі датована 1037 роком, а в 1051 р. було засновано Києво-Печерський мо­настир – одну із найбільших християнських святинь українсь­кого народу, в тому ж році його настоятеля Іларіона було при­значено митрополитом.

Київська Церква активно розвивалася та збільшувалася впродовж Х-ХІІІ ст. Про її активний розвиток свідчить той факт, що наприкінці XIII ст. на Русі існувало 15 єпархій.

Київська митрополія в Х-ХІІІ ст., будучи неподільною, під­тримувала контакти із матірною Церквою в Константинополі й активно контактувала із Церквою Латинською (Західною). Ці контакти не припинились навіть після Схизми Керулярія 1054 р., коли християнський світ офіційно розділився на Схід­ну та Західну Церкви.

Ще одним прикладом відкритості Київської Церкви до Риму є той факт, що на початку XIII ст. у Києві з’являються домініканці та засновують монастир.

Назар Петрів
Короткий нарис історії УГКЦ