Чому потрібно повернути звичку ходити в Церкву?

Карантинний період триває дальше. Тішить одне, що все більше Церков відкривають свої двері для спільної молитви та поклоніння Богу. За ці місяці, котрі ми провели по своїх домівках, багато чого змінилося. Хтось сумував за спільною молитвою, за богослужіннями, особливо у період Страсного Тижня та Христового Воскресіння, хтось не міг дочекатися, коли зможе приступити до Святої Тайни Покаяння та Євхаристії, а хтось просто й далі залишився вдома, подальше від Церкви, Бога, молитви та служіння.

Для всіх людей, котрі так прагнули поєднатися із Христом, прийшов час знову повернутися до Церкви. А для тих, хто не дуже поспішає прийти до Христа, прийшов час задуматися, чому так важливо відвідувати церковні богослужіння.

Святе Письмо наголошує нам, щоби ми віднаходили час для спільного поклоніння. У посланні до євреїв читаємо такі слова: «Не залишаймо своїх зібрань, як то в декого є звичай, а, навпаки, втішаймо себе, і то тим більше, що бачите, як зближається день» (Євр. 10:25). Нам необхідно приходити в Церкву, щоби з’єднатися у спільній молитві до Бога, перепрошуючи за наші гріхи, вчинки, думки та почуття. І це відвідування Божого Дому має бути не раз у рік, а регулярне й постійне. Воно має перерости у добру нашу звичку, наші обов’язки супроти Бога та ближнього, бо тільки там, де звучить Слово Боже, де спільно збираються на молитву, там буде міцна сім’я, міцна родина, міцна спільнота.

Святе Письмо підкреслює важливість Церкви. Чи задумувалися ми над цим питанням? Після чотирьох Євангелій майже весь Новий Завіт розкриває сутність та важливість Церкви. Впродовж всього Нового Завіту різноманітні спільноти збиралися для спільної молитви та поклоніння. Це те ж саме, що робимо і ми, християни ХХІ століття.

Коли ми збираємося разом, ми підтримуємо та допомагаємо один одному, творячи єдину Христову Церкву. Коли ми збираємося разом, ми підтримуємо наших священиків. Не думайте, що вони не потребують допомоги. Стрес та відповідальність, котрі вони відчувають під час пандемії, великим тягарем лягають на їхні душі. І, яку радість відчувають вони, коли їхні вірні приходять для спільної молитви, коли приступають до Святої Тайни Покаяння, коли приходять на молитву чи духовну розмову.

Коли ми збираємося разом для спільної молитви в Церкві, ми духовно зростаємо. Ми зростаємо у любові Христа, у любові один до одного, коли спільно молимося. Ми зростаємо духовно, коли щоденно читаємо Святе Письмо, коли ділимося своєю вірою, переживаннями, бажаннями. Ми зростаємо, коли спільно прославляємо Бога, коли переживаємо всі ті події, які торкалися життя нашого Господа. Ми зростаємо із Богом, тоді все інше відходить на другий план: проблеми, страхи, стреси, гніви. Бо є Бог і людина, котра прославляє і дякує Йому за кожен прожитий день.

Пандемія та карантин навчили нас по-новому відноситися один до одного, відчуваючи відповідальність не тільки за своє життя та здоров’я, але і за інших, тих всіх, хто поруч. Тепер у нас є та кнопка, котра може перезапустити все наше життя, котра допоможе нам жити по-новому. Для багатьох християн відвідини Церкви знизилися перед пандемією. Проте Бог не перестає усім нам нагадувати, Він навіть попереджає нас, що настав час, щоби ми прокинулися і усвідомили важливість Церкви у світі та в нашому житті. І ми маємо зрозуміти, що спільна молитва в Церкві – це не тільки наш святий обов’язок щодо Бога, ближнього та самих себе, але це і та добра звичка, котру ми маємо розвивати, щоби осягнути щастя та радість ще тут, на землі.

Фото ілюстративне: frimufilms – www.freepik.com

Вам також має сподобатись...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.