Царська ціна
Якось цар вирішив зробити пишний бенкет для всіх своїх підданих. Не простий, а на багато днів, щоби велич царя і незлічиме його багатство зміг оцінити кожний гість. Сам цар сидів на золотому троні, під балдахіном із найтоншого шовку. Найдорожчі вина в небаченій кількості розливалися в дорогоцінні кубки. Їжі було скільки, що ніхто ще в жодному царстві такої розкоші не бачив. Розвеселило вино царя, він промовив до своїх вельмож:
– Бажаю почути від вас, чого вартую зі всіма своїми величезними багатствами.
Повна тиша настала в залі. Всі роздумували, що навіть ангели не в силах оцінити царя. І раптом тихим смиренним голосом промовив один мудрий старець:
– Ти, володарю, не вартуєш і тридцяти срібняків.
Страшним був гнів царя. Лють вирувала в ньому, він закричав:
– Як ти смієш таке говорити? Чи ти втратив розум? Одна золота нитка на моєму одязі вартує більше тридцяти срібняків.
Проте старець дуже спокійно продовжив:
– Бог, який створив землю, був проданий за тридцять срібняків. Чи ти більший за Нього?
Стих гнів царя, засоромився правитель через свою гординю та марнославство. Бідний старець відкрив йому неперевершену істину: всі багатства світу – це порох. Бо тільки один Бог зможе оцінити кожну людину, коли настане її час.