Проповідь на неділю по Богоявленні
Щойно ми почули про початок діяльності Господа Ісуса. Це відбулось після хрещення в Йордані, після сорокаденного посту в пустелі. Євангелист Матей наголошує, що Ісус залишає містечко Назарет, в якому зростав і оселюється в Капернаумі, в околицях Завулонових і Нефталимових.
Вслід за Матеєм загляньмо до книги пророка Ісаї, в котрого ми читаємо: «І не буде більше темноти в країні, де було горе. Як за минулих часів принизив він землю Завулона й землю Нафталі, так у майбутньому прославить приморську дорогу, Зайордання, Галилею поганську» (Іс. 8:23).
Господь розпочинає Своє служіння із тієї місцевості, жителі котрої втратили єдність із боговибраним народом. Саме в цих землях люди найбільше були охоплені невірством. Ці землі пережили темні часи, люди зазнали чимало горя та біди.
Тому і не дивно, що Матей бачить тут сповнення пророцтва пророка Іллі. «Народ, який сидів у темноті, побачив велике світло; тим, що сиділи в країні й тіні смерти, зійшло світло» (Мт. 4:16). Зауважмо: народ, який сидить у темряві, побачив велике світло. Як бачимо, цей народ не намагався шукати Бога, але Бог Сам приходить до них, щоб у їхнє життя принести світло та спасіння.
Сьогодні Господь прагне прийти в життя кожного із нас і там розпочати спасенну місію. У Своїй любові Бог приходить до кожного із нас. Можливо, ми подібно до жителів Капернауму, відійшли від Бога, жили у темряві гріха і країні смерті і нема сумніву, що власними силами ми не знайшли б Бога. Та Бог почав нас шукати першим.
Ісус не обмежується проповіддю в Капернаумі, але Він іде туди, де цього потребують люди. Ісус іде і несе світло по усій Галилеї та її межами. І ми бачимо, як люди відгукуються на Його вчення. Вони гуртуються навколо Нього, слухають Його слово і вони приносять до Нього своїх хворих, щоби ті одержали зцілення. У цьому можемо побачити шлях нашої віри. Бог полюбив нас і віддав Свого Сина для нашого спасіння і життя кожного із нас Він освітлює благодаттю. Від нас же вимагається, щоби ми зробили крок Йому назустріч, щоби ми могли наблизитися до Нього, принести Йому свої гріхи, свої хвороби, біди та терпіння. Але одночасно ми маємо принести до Нього слабких та хворих, щоби Господь їх підтримав та зцілив.
В кожного із нас є своя «земля Завулона та Нафталіна» – це події нашого життя, котрі ознаменовані терпінням, болем, гріхом, темрявою. Але саме тут Господь прагне пролити Своє милосердя.
Сьогодні Він звертається до кожного із нас: «Покайтесь бо Царство Боже наблизилось». З цих глибоких і священних слів починається проповідь Ісуса до грішного, знедоленого гріхом людства. З покаяння-сповіді починається наше повернення до світла, повернення до Бога. Проповідь Ісуса перегукується зі словами Івана Хрестителя про покаяння. Для нас важливо є те, що криється за цими словами, їхній глибокий зміст.
Покаяння – це є головна ціль будь-якої людини, в цьому слові відкривається весь зміст Євангелія. Покаяння полягає в тому, щоби обличчям повернутись до Бога, це має бути переворот у житті, це момент, коли, проживши можливо довший час без Бога, ховаючись від Нього, щоб не зустрітись з Ним своїми очима, ми в одну мить розуміємо, що тільки в Ньому є весь зміст нашого життя, та повнота, яку так прагнемо віднайти.
«Покайтесь!» – це є заклик до нас, щоб кожен із нас пробудився від зимової сплячки. Заклик до покаяння є актуальним для кожного з нас. Ці слова сказані не лише до язичників, які відійшли від Бога, але і до нас. Від нас залежить чи буде мати помешкання в нашому серці Ісус, чи проповідь Спасителя буде мати успіх щодо нас?
У Євангелії читаємо, що до Ісуса приносили різних хворих, а Він оздоровляв їх. Кожен із нас є хворим. Можливо ми навіть про це не здогадуємось, але всі ми хворіємо на егоїзм, ненависть, гордість, осудження, непослух, можливо й на щось інше. Важливо принести це все до Христа і сказати: «Господи, я так втомився із цим жити, звільни мене». Христос змінює цілий світ, починаючи із маленької місцевості, із маленького Назарета. Його Євангеліє розповсюджується по всьому світі, так само і в нашому житті із малої зустрічі може розпочатись щось велике, але потрібно, щоб ця зустріч із Христом відбулась. Просімо, щоб Господь увійшов у наше життя та перемінив його. Амінь.
Зображення ілюстративне Myriams-Fotos – Pixabay
Джерело: “Духовний Дзвін”
