Змилуйся надо мною, Господи, сину Давида…

christcaДуже часто у Біблії ми знаходимо місця, де Бог випробовує обраних людей: Авраама на горі Моріа (Бут. 22:1-2; Євр. 11:17), сотнею років пізніше – ізраїльтян у пустелі (Вих. 20:20; Втор. 8:2; Пс. 81:7). Пізніше Цар Давид напише: «Бо ти нас випробував, Боже; перетопив нас, як перетоплюється срібло» (Пс.66 (65):10). Подібно пише й Соломон: «Як горно срібло, а вогонь золото, так Господь випробовує серце» (Припов. 17:3). Апостол Павло писав, що Господь випробовує серця наші (1 Сол. 2:4), а Христос випробовував апостола Пилипа (Ів. 6:5-6).

У євангелії 17-ої неділі після Зіслання Святого Духа, ми бачимо як Христос випробовує віру жінки-ханаанянки. Євангеліє не говорить нам її ім’я, не говорить чим вона займалась, але навіть із цієї скупої розповіді євангелиста Матея ми можемо зробити кілька висновків про цю жінку. Зазвичай, у Східній культурі жінка опікується домом, родиною кухнею, а всі зовнішні справи мав полагоджувати чоловік. Таким чином, щоб звернутись до Ісуса жінка мала скористатись посередництвом свого чоловіка, брата, батька чи сина. Якщо цього не сталось, то можемо зробити висновок, що ця жінка була самотньою, вона не мала на кого опертися, не мала від кого чекати допомоги. Тим більше, швидше за все, місцеві жителі мали певний страх перед цією жінкою та її дочкою, оскільки та була біснуватою.

Жінка просила Господа вилікувати її дочку, проте Христос довго не відповідав на її прохання. Проте вона не опустила руки, не перестала бігти за Ним та волати, прохаючи спасти її дитя. Христос мовчить. Мовчав доти, поки учні не сказали до Нього: «Відпусти її, бо вона кричить за нами» (Мт. 25:23). Тоді Ісус звертається до цієї жінки зі словами, які ми ніде не чули, Він говорить, що вона поганка та поклоняється ідолам, тому не заслуговує зцілення. Проте жінка і тут не засмутилася, не образилася, не повернулася назад, а продовжувала просити. І коли Господь сказав суворо, що хліб Він дає дітям, що не може Він дати хліб собакам, вона відповіла: «Господи! Але й щенята їдять кришки, що падають зо столу в панів їхніх» (Мт. 25:27). Тоді Ісус зупинився і відповів: «О жінко, велика твоя віра! Хай тобі буде, як бажаєш» (Мт. 25:28).

Чому Господь спочатку відказав цій жінці-поганці? Тільки через те, щоби людина усвідомила свою недосконалість. Цей випадок в житті Христа описує нам події особистого життя. Тут показана тайна Божої мовчанки, коли ми до Нього взиваємо та скорбота людини, яка тягне руки до Всевишнього і якій здається, що Небеса її не чують.

Людина, яка читає псалми знає, що там дуже багато тяжких зітхань душі. Людині залишається стукати та кликати: «Із глибини взиваю до Тебе, Господи». Із глибини, із провалля, із ями, із безодні… а Небеса мовчать. Чому вони не відгукуються, коли приходить хвороба та смерть, коли на землі царює неправда та несправедливість? Люди, які втратили віру, все частіше говорять: «Дивіться, скільки зла на землі, де ж тоді ваш Бог, невже Він не чує. Чому Він не відгукується?».

Дуже часто людям здається, що Господь мовчить. Дуже часто, коли Господь не відповідає, Він саме чекає чогось від нас. Він чекає від нас, щоби ми визнали свою  недосконалість, щоби ми відчули смирення перед Ним.

Одного разу монах просив в Господа за людину, дуже бідну, але відкриту, щиру, привітну. Просив, щоби Господь послав йому багатство. І коли той розбагатів, він перестав бути доброзичливим, перетворився на закриту, горду, черству і скупу людину. Дуже часто ми самі не знаємо, чого хочемо, тому і просимо не того, що нам потрібно. Іноді буває і так, що Господь дає нам пожати плоди особистих гріхів. Людям найлегше дорікати за насильство, війни, беззаконня. Земля переповненими цими  стражданнями. Проте дуже часто людина забуває, який їй дано шлях. До всіх людей, навіть і до тих, що чинять зло, було сказано: «Ось маєш дорогу життя, а ось – дорогу смерті, Вибирай сама! Ти вільна людина». І людина гордо вибирає шлях смерті, вибирає шлях брехні, відвертається від Божої Істини, а коли на неї починають падати з неба каміння, коли вона провалюється в безодню, то починає волати: «Де ж Ти, Господи?».

Саме ця історія жінки-ханаанянки показує щедрість Божих дарів, адже Господь завжди дає нам більше, ніж ми просимо в Нього. Наполегливе звертання цієї збідованої жінки за зцілення її дочки – це прекрасний приклад правдивої, щирої християнської молитви. Ісус вислухав цю жінку, бо її прохання було переповнене духом твердої віри. Звісно, що кожна молитва потребує копіткої та виснаженої праці,  людині прийдеться долати різноманітні спокуси та сумніви. Проте та людина, яка покладає на Бога надію, отримує допомогу у земних потребах.

І щоб не діялося, завжди й повсякчас звертаймося до Бога та вірмо: коли буде потрібно, Він нам дасть відповідь! Не переставаймо молитися до Нього! Амінь.

 

Вам також має сподобатись...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Facebook Auto Publish Powered By : XYZScripts.com